khedive

Зелений Рай. На коня

Важливо сюди приїжджати. Спілкування між тими, хто що весь час проводять у місті у багатоповерхових хмарочосах, та тими, хто на полях і фермах трудиться зранку до сходу сонця — потрібне, як свіжий подих. В нас голова відпочиває від океану інформації, що пронизує наскрізь, а вони можуть почерпнути для себе щось корисне з миру інновацій та технологій. Класичний метод, якими звикли працювати сільські жителі, мабуть, найближчий до природи і,  здається, що нове з нинішнього модерного світу, має зіпсувати це пестливе відношення і ставлення до матінки-землі. Наприклад, шкідливий вплив прогресу у хімічних галузях, гемео там усяке. Та якщо користуватися розумно, — напроти, технології повинні допомагати збагачувати земельні ресурси, економити час. Ось таки прилади, як сепаратор, скороварка та каво-машинка швидко адаптувались у господарстві, та що там говорити про сільгосп-техніку!

Мені завжди дивує, як люди тут зустрічають та проводжають.Прибуваєш до тьоті Тоні, на кухні стіл вже накритий. Там є все: жаркоє з печеним гусаком, мариновані помідори, оселедець з цибулькою, чорний хліб, та на вибір — парне молочко, кава, або пальне (як я називаю горілку). І вже тут всі на дворі, зустрічають, міцно обнімаються, цілують, ніби 10 років не бачились.Приїхали вночі, на ранок вже все село знає, що одессіти прибули, приходять поспілкуватися, попрацювати не дають.

Виходячи з машини, де ще воздух у салоні має тонкий аромат пильної дороги, зразу ж почувається різниця. Ніколи не перестаю дивуватися тому запаху, що притаманний для сільських осель. Суміш трав, коров'ячого навозику, та смаженої картопельки з літньої кухні... Такий, що не надихаєшся навіть за тиждень. Сухенький, свіжий та приємний. Такий же запах є у домах, що збудовані не з бетону та заліза, а з глини, соломи та дерева.

Весь час перебування до вас буде повага, добре ставлення, та приготований сніданок, коли прокидаєтесь.

Коли ми відчалюємо, то також, стелиться скатертина-самобранка, стіл, наче як у королівстві, - весь асортимент салатів, і треба посидіти, на добру доріжку, без цвяхів та жезлів.Тьотя Тоня завжди заріже гуся, порося та іншу звірушку, щоб не їхали з пустими руками. Мені завжди місця у багажнику не вистачає, то для цього треба вантажівку брати з причепом! А ще сусіді приносять стільки ж... Ойьоой! Запихуємо...

Такі ж міцні обнімашки, рукостискання, цілування і сльози. Ніби прощаємось назавжди.Та хто знає, як воно буде і які плани там на небесах. Тим, кому вже за 90 років, може статися, що побачимося вже тільки там, наверху.

Але кожен раз сподіваємося зустрітися ще раз, у такому же складі!

Тому, не прощавайте, а до побачення!

Error

default userpic

Your reply will be screened

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.